Епідемія наркоманії в Україні набирає оберти. На диспансерному обліку на початку 2006 року в країні перебувало 84,3 тис. осіб. За даними управління по наркотикам та злочинності при Організації Об’єднаних Націй, в Україні близько 1% населення вживають препарати опію, 3,6% — препарати коноплі, 0,2% — амфетаміни, 0,02% — кокаїн.
Вперше про епідемію наркоманії, що блискавично розповсюдилась в багатьох країнах заходу, повідомлено пресою в 60-х роках. В книзі V.Brau «Історія наркотиків» наведені дані про те, що в 1969 р. в світі вже зареєстровано 1 млрд. наркоманів, з них 400 млн. – споживачі опію, героїну чи морфіну, 300 млн. – жували листя коки, горіх кола чи кат, а 300 млн. – курили гашиш чи марихуану. Розповсюдженню наркоманії у 80-х роках сприяла поява сильнодіючих очищених психотропних компонентів, здобутих з природних продуктів, і багатьох нових синтетичних наркотичних препаратів. З’явились такі синтетичні галюциногени як ЛСД (препарат лізергінової кислоти) та фенциклідін; були створені сильні психостимулятори групи амфетамінів; широко розповсюдилось вживання синтетичних транквілізаторів, феномен звикання до яких не відразу помітили.
Деякі люди, як це не дивно, вважають вживання наркотиків не тільки приємним, але й корисним заняттям. На одному з Українських телеканалів в прямому ефірі дві симпатичні дівчини в бесіді з фахівцями-медиками відстоювали своє право вживати наркотики. Вони приводили зовні переконливі докази своєї правоти, починаючи з посилання на свої права людини і закінчуючи порівнянням їх «благородного заняття» з примітивним алкоголізмом. Прозвучала фраза про те, що «в житті потрібно все спробувати». Але після проби наркотиків просто за компанію навряд чи людина схоче і зможе спробувати ще щось, а деякі вже нічого в житті крім «наркоти» не побачать. Ще один доказ стосувався різноманітності, яке вносять наркотики в життя людини. Анонімні наркомани на це відповідають: «Одного разу завжди забагато, а тисячі – завжди недостатньо». Розвага буде полягати в тому, щоб знайти гроші, знайти дозу, прийняти дозу, поспати і знову знайти гроші на дозу. Тут вже не до розваг. Різноманітність в життя можуть вносити дуже багато цікавих справ, а наркотики вживають з трьох головних причин: 1) щоб не відстати від товаришів, тобто піддатись стадному інстинкту; 2) з цікавості, яка швидко минає, залишаючи залежність; 3) щоб не думати про те, як жити завтра.
За оцінками експертів Служби безпеки України, наркобізнес зараз є найрентабільнішим видом протизаконної діяльності із прибутками від 300 до 600%. За оцінками фахівців, вартість незаконного обороту наркотичних препаратів у країні перевищує 1,0 млрд.  доларів США, «чорного наркотичного ринку» Києва — перевищує 30 млн. Наркозалежна людина легко втягується в наркобізнес, в пошуках заробітку для придбання чергової дози стає торгівцем наркотиками, тобто каналом між наркоділком та іншими наркоманами, залучає все нових соціально невлаштованих потенційних споживачів. Наркоманія не тільки губить окремих людей, вона стала причиною поширення СНІДу, вірусного гепатиту, проституції, тим більше що наркотики досить доступні, оскільки звичайними місцями для торгівлі ними стали вулиці, базари, навчальні заклади, місця відпочинку молоді (пляжі, парки, дискотеки) тощо. ВООЗ у своєму документі «Основи політики досягнення здоров’я для всіх у ХХI столітті» поставила завдання до 2015 р. у країнах європейського регіону зменшити на чверть нелегальне споживання наркотичних препаратів, а смертність,  пов’язану з ним  не менше ніж на половину.
В м. Києві кількість офіційно зареєстрованих хворих на розлади психіки та поведінки внаслідок уживання наркотичних речовин становить 9286 осіб. За експертними оцінками, загальна кількість осіб з наркотичною залежністю та епізодичних споживачів наркотиків значно більша, ніж офіційно зареєстрована. Серед районів міста найбільша кількість хворих із наркотичними проблемами у Дніпровському – 1741 (51,7 на 10 тис. населення), Деснянському  – 1429 (41,4 на 10 тис.), Святошинському – 1168 (37,6 на 10 тис.) районах. Найменше хворих із наркотичними проблемами у районах, де активно працюють з дітьми районні Центри здоров’я, збережена та відновлюється інфраструктура спортивних та фізкультурних закладів: Дарницькому – 813 (27,3 на 10 тис.), Шевченківському – 736 (27,1 на 10 тис.), Печерському  – 200 (19,2 на 10 тис.) районах. За даними Дарницького РУВС МВС України у м. Києві, завдяки самовідданій праці тренерів та лікарів Дарницького Центру здоров’я, кількість правопорушень, здійснених дітьми та підлітками в мікрорайонах «Рембаза» та колишнього радіозаводу Дарницького району, знизилась в останні роки в три рази.
Категорія наркозалежних осіб поповнюється за рахунок молоді, в життя якої ввійшли алкоголь, тютюн. За даними польських дослідників, у молодих людей 11-15 років із схильністю до вживання алкоголю  імовірно підвищується ризик інших видів проблемної поведінки. В Міністерстві охорони здоров’я США підраховано, що молодь, яка курить у віці 12-17 років, в 11 разів частіше починає вживати нелегальні наркотики в порівнянні з тими, хто не курить. Тому так непримиренно, незважаючи на протести курців, бореться з тютюнокурінням та впливом вторинного тютюнового диму на людей мер міста Нью-Йорка.
На жаль, в Європейській культурі такі легальні наркотики як тютюн і алкоголь стали традиційними ще до того, як люди усвідомили їх небезпеку. Найкращою політикою стосовно легальних наркотиків, як показує досвід деяких країн світу, є поступове «видушування» їх з суспільства: спочатку забороною реклами, потім забороною використання в громадських місцях, пізніше — на вулицях. Така послідовність стосовно тютюнокуріння вже розпочата Законом України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення» від 22.09.2005 р. № 2899-IV. Розпорядження КМДА № 1235 від 12.07.2005 р. «Про заходи щодо обмеження тютюнокуріння в м. Києві» передбачає обмеження тютюнокуріння в підземних переходах та інших громадських місцях, розміщення відповідних знаків заборони, активізацію пропаганди здорового способу життя. На жаль, Закон України № 2899-ІV та Розпорядження КМДА № 1235 в частинах обмеження тютюнокуріння в громадських місцях не виконуються. Це стало можливим через відсутність контролюючих структур, які б здійснювали накладання штрафів та адміністративних покарань на порушників законодавства стосовно тютюнокуріння, поступово виховували людей відповідним чином.
  Ще з 2003 року на розгляді у Верховній Раді України знаходиться проект Закону «Про основні засади державної політики запобігання алкоголізму в Україні».  У січні 2005 року нарешті текст закону був прийнятий за основу. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про рекламу», який лібералізував норми контролю за рекламою алкоголю по телебаченню та радіо, спричинив більше шкоди, ніж сприяв запобіганню алкогольної залежності. В місті Києві існує вже звична практика співіснування досить обмеженого в фінансуванні та кадровому забезпеченні профілактичного спрямування системи охорони здоров’я та широкомасштабного рекламування алкогольних та тютюнових виробів. Діти гостро відчувають нещирість дорослих людей, зневірюються у правдивості спроб прищепити їм навички здорового способу життя. Участь в рекламі пива відомих спортсменів вже зробила модним для молоді вживання пива просто на вулиці, що в США, наприклад, вважається неприпустимим. Крім того, в цій країні пиво доступне, починаючи з 21 року.
В Україні до цього часу відсутня обґрунтована оцінка наслідків алкоголізації населення. Соціальна вартість алкогольної проблеми для суспільства дорівнює 25% валового національного продукту. Вплив алкоголю обумовлює близько 9% загального тягаря хвороб. Клінічна картина сучасних алкогольних психозів в місті є дуже важкою і включає обтяжливу соматичну патологію, в тому числі коронарну, легеневу та печінкову недостатність. Летальність від важких алкогольних розладів (алкогольних психозів) знаходиться, завдяки зусиллям медиків, на рівні найнижчих показників в світі (для порівняння в США в різних штатах вона більша в 8-12 разів).
За останні три роки середньорічне офіційне вживання алкоголю на душу населення (в абсолютному спирті) зросло майже на 35%, а в 2004─2005 рр. вже перевищило 2,0 л на 1 особу. Зростання відбулося за рахунок усіх видів алкогольних виробів, однак найбільше від пива (відповідно збільшилося на 45,5%), лікеро-горілчаних (34,7%) та слабоалкогольних виробів (33,9%). На думку експертів щорічне загальне вживання алкоголю (як зареєстроване, так і незареєстроване) значно перевищує 10,0 л чистого спирту на рік. Всесвітня організація охорони здоров’я ще в 1975 році включила алкоголь у групу наркотиків і встановила, що вживання алкоголю більше 8 літрів на одного споживача на рік призводить до виродження та деградації нації.
Акцизні надходження від реалізації алкогольних  та тютюнових виробів  на сьогодні є головними складовими  сумарного доходу країни  від акцизних зборів взагалі. Так, за перше півріччя 2005 р. загальний обсяг акцизних зборів дорівнював понад 1,922 млрд. грн., з них за рахунок алкогольних виробів та спирту 964,1 млн. грн. (майже 50,2% від загального обсягу акцизів). Ось чому спостерігається парадоксальність у вирішенні алкогольної проблеми: з одного боку, вживання алкогольних напоїв призводить до збільшення надходжень до бюджету  країни та прибутків виробників, тобто впливає на економічні показники України, з іншого – призводить до значних економічних, соціальних, демографічних втрат. 
За даними міжнародного дослідження серед дітей шкільного віку виявилось, що 33,1% хлопців та 15,4% дівчат п’ятнадцятирічного віку хоча б один раз в своєму житті вживали похідні конопель (канабіноїди). Більшість підлітків уперше скуштували пиво у віці 11-13 років, пік першого вживання міцних алкогольних напоїв припадає на 13-15 років і навіть раніше — у 11-12 років. В 65% випадків діти вперше спробували алкоголь за пропозицією старших членів родини. Під час останньої випивки 51% хлопців та 35% дівчат сімнадцятирічного віку вживали міцні алкогольні напої. 78% хлопців та 83% дівчат сімнадцятирічного віку оцінили свій стан сп’яніння  як «добре проведений час», а дуже загрозливий наслідок для неповнолітнього – неможливість зупинитися відчули на собі 8-11% хлопців та 7-8% дівчат.
За даними Інституту педіатрії, акушерства і гінекології АМН України в рамках Національної програми «Діти України», п’ятій частині дітей до трирічного віку батьки давали пробувати алкогольні напої, приблизно стільки ж дітей постійно зазнають впливу пасивного куріння вдома. Провідні фахівці-наркологи вважають, що батьки все ж є важливим, а можливо – і вирішальним елементом в профілактиці вживання наркотиків.
Теорія кумулятивної ризикованої поведінки стверджує, що вживання алкоголю та тютюну – прояви симптомів більш загальних соціальних проблем. Задача профілактики – переконати людей добровільно та на тривалий строк змінити свою поведінку, зробивши її більш безпечною, стати взірцем для своїх дітей.
Київська міська Рада своїм Рішенням № 374/1784 від 15.07.2004 року затвердила Концепцію дій щодо алкоголю та наркотиків у місті Києві, яка дала змогу розробити відповідний проект Програми дій на 2006-2009 роки. Він знаходиться на розгляді в Київській міській Раді.
Допомога особам з наркотичними та алкогольними проблемами в місті Києві складається, відповідно до міжнародних вимог та Державних стандартів наркологічної практики, з двох основних частин: лікувальної (медичної) роботи і навчально-психологічної (реабілітаційної) роботи. Вся лікувальна робота в місті відповідає найвищим світовим стандартам. Але реабілітаційний напрямок не є фаховим видом діяльності медичних закладів і може виконуватись в них лише як виняток. В зв’язку з цим попередніми рішеннями КМДА було передбачено створення мережі центрів ресоціалізації наркозалежної молоді в структурі соціальної служби для молоді, які і повинні виконувати безпосередню роботу щодо повернення до нормального життя наркозалежних. На сьогодні соціальні служби для молоді мають у розпорядженні тільки 4 центри в Деснянському, Дарницькому та Святошинському районах. Через малу потужність і недостатню кількість після медичної наркологічної допомоги до центрів ресоціалізації були переведені лише близько 6% всіх, хто мав у цьому потребу. В решті-решт, менше 1% пацієнтів повернулись до повноцінного життя, тобто ефективність заходів боротьби з наркоманією як в Україні в цілому, так і в Києві залишається низькою. Кошти розподіляються вкрай незадовільно: вони витрачаються, головним чином, на силові заходи та лікувально-реабілітаційну допомогу хворим з наркозалежністю. Розмір асигнувань на її профілактику жалюгідний. В Росії лікування наркоманів залишається також малоефективним: лише 3-5% наркозалежних виліковуються (тобто термін ремісії досягає 1 рік і більше), підраховано, що збитки, обумовлені кримінальними діями одного наркомана протягом одного року сягають 60 тис. доларів. У країнах, які здійснюють активну політику протидії навалі наркоманії, співвідношення обсягів фінансування силових заходів, лікування і профілактики наркоманії становить, відповідно, від 8 : 4 : 1 до 5,5 : 2,5 : 1.
 Місто Київ має в основному достатню мережу медичних закладів для надання допомоги особам з залежностями. Так, основний наркологічний заклад міста – Київська міська наркологічна лікарня „Соціотерапія” надає безкоштовну медичну допомогу тисячам хворих, які мають проблеми з алкоголем та наркотиками (пров. Деміївський, 5-а, телефони: 525-68-61; 524-34-93). Стаціонарна допомога надається: діагностико-детоксикаційною клінікою «Крок», що має 35 наркологічних ліжок для лікування хворих з реанімаційним блоком на 12 ліжок,  лікувально-реабілітаційною клінікою «Віта» на 50 ліжок з 9 реанімаційними ліжками включно, стаціонарною терапевтичною спільнотою «Маріїна школа» на 45 ліжок (вул. Відпочинку, 18; телефон 450-91-74), кризовим наркологічним відділенням «Лівобережне» (клінікою ургентної наркології та детоксикації) на 50 ліжок, кризовим наркологічним відділенням «Правобережне» на 30 ліжок. Додатково до цього працює 8 амбулаторних безкоштовних наркологічних відділень, в т. ч. 3 денні стаціонари на 250 ліжок. Невідкладну наркодопомогу вдома надають за телефоном 525-82-27.
Київський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді організував надання психосоціальної, юридичної, соціально-педагогічної та освітньо-інформаційної допомоги сім’ям з питань хімічної залежності та ВІЛ/СНІДу (телефони 423-15-80, 423-66-64). Реально запрацював реабілітаційний центр „Сходи” по вул. Новодарницькій, 26-б, телефон 567-66-60; Центр соціальної допомоги «Крок за кроком» (проспект Радянської України, 20-в, телефон 433-32-59). Пам’ятки з проблем запобігання наркоманії в підлітковому віці для батьків, вчителів, соціальних працівників можливо отримати в Київському міському Центрі здоров’я (вул. Володимирська, 29, телефон 278-03-53, 279-42-84).
Викликати огиду до наркотиків неможливо. Можна тільки розлучитися  з ними або не прилучатися до них зовсім. Профілактика має стати провідним напрямком у боротьбі з цим соціальним лихом.