Негативний вплив радону на організм людини було визначено задовго до його відкриття. В середині 15 століття в Німеччині проводились роботи з видобування срібла підземним способом на глибині до 400 метрів. На початку наступного, 16 століття серед шахтарів цих копалень була помічена надзвичайно висока смертність від захворювань легенів. Великий лікар того часу Парацельс припустив, що хвороби спричиняються рудним пилом. У подальшому з розвитком видобувної галузі захворюваність людей зростала. Остаточно захворювання ідентифіковано як рак легень у 1879 році. Не так давно дослідники дійшли висновку, що причиною міг бути не тільки рудний пил, але і невидимий радіоактивний газ радон, відкритий на початку 20 століття.

Радіаційна безпека людини та довкілля визначена законодавством України як один з пріоритетів екологічної безпеки держави. Питання радіаційного захисту почало турбувати суспільство після аварії на Чорнобильській АЕС. Аварія супроводжувалась численними людськими жертвами, переселенням 300 тис. мешканців із зони відселення, виведенням із господарського обігу мільйонів гектарів сільськогосподарських угідь і лісів, появою майже в центрі України покинутих міст і сіл. Евакуація і переселення були дуже травматичними для людей і поєднались з  дією радіаційного фактору у проявах медичних наслідків аварії.

Але не всім відомо, що саме природна радіація обумовлює найбільшу дозу опромінення населення планети. Радіоактивність будівельних матеріалів спричиняє опромінення мешканців громадських і житлових будинків. Внутрішнє опромінення здійснюється за рахунок попадання в організм людини через органи дихання радіоактивного газу радону-222 і продуктів його розпаду. При кімнатній температурі радон є найважчим з благородних газів. Він не має кольору, запаху і смаку. Один літр важить 10 грамів. У природі радону дуже мало і його відносять до найменш поширених хімічних елементів. Він сильно токсичний, що пов’язано з його радіоактивними властивостями. При розпаді радону утворюються нелеткі радіоактивні продукти – ізотопи полонію, вісмуту і свинцю, які важко виводяться з організму. Попадаючи в легені, радіоактивний аерозоль опромінює бронхіальний епітелій, що призводить до високих доз опромінення, які можуть бути причиною раку легень. Ризик зростає для осіб, які курять.

Опромінення населення радоном для нашої країни має велике значення, оскільки територія розташована на витягнутому із заходу на південний схід Українському кристалічному щиті, складеному гранітами та іншими матеріалами, збагаченими радіоактивними елементами, зокрема радієм-226, продуктом розпаду якого є радон-222. Утворюючись у радіоактивних рудах і мінералах, радон поступово надходить на поверхню землі, у гідросферу і атмосферу. Найвищі концентрації радону визначено в глинистих ґрунтах, а також дуже зруйнованих і змінених гірських породах, низькі концентрації – у чистих вапняках і пісках. Для України доза опромінення за рахунок радону в сумарній природній компоненті складає 69%.

Науковим комітетом ООН щодо дії атомної радіації радон і його дочірні продукти розпаду були визнані основними джерелами радіаційної небезпеки для населення. Комітетом ще у 1977 році наведені переконливі докази того, що радон може бути причиною раку легень. Серед хворих на професійний рак легень і бронхів в Україні переважають працівники, задіяні на підземних роботах на уранових копальнях, на шахтах гірничозбагачувальних комбінатів. Гірники зазнають підвищеного природного радіаційного впливу не тільки на робочому місці. У вугледобувних, залізорудних регіонах житлові селища розташовані в зонах геологічних порушень, іноді на територіях санітарно-захисних зон діючих підприємств, тому висока активність природних радіонуклідів призводить до накопичення радону у повітрі будинків. Дослідження, проведені фахівцями ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» показали, що у Кривому Розі, який по рівням радону у житлових приміщеннях характеризується як радононебезпечний, відмічається статистично достовірне збільшення показників захворюваності населення на злоякісні новоутворення легень, у порівнянні з загальноукраїнськими показниками.

Встановлено, що на перших поверхах будинків, в приміщеннях без наявності вентиляції концентрація радону у декілька разів більша, ніж на верхніх поверхах. Всередині приміщень продукти розпаду радону накопичуються за рахунок виділення радону з ґрунту під будівлями, будівельних матеріалів, артезіанської води і природного газу, що використовується населенням.  Ці обставини, разом з довготривалим перебуванням людей у будинках, роблять продукти розпаду радону в повітрі приміщень головним компонентом фонового опромінення населення, яке до 80% часу проводить всередині житлових і виробничих приміщень.

Першим кроком до реалізації радонозахисних заходів є систематичне обстеження  виробничих приміщень, житлових будинків, шкіл, лікарень, дитячих садочків. В ДУ «Інститут громадського здоров’я ім. О.М.Марзеєва НАМН України» створена методична і метрологічна база вимірів радону. Ефективність цієї системи була підтверджена процедурами звіряння з Шведським агентством радіаційної безпеки (м. Стокгольм) і Національним інститутом радіаційного захисту Японії (м. Чіба). Паралельно була розроблена нормативна база, яка обмежила вплив чинника на здоров’я населення, визначила вимоги до системи контролю на стадії проектування приміщень. На стадії проектування вартість протирадонових заходів складає близько 3% від витрат на їх реалізацію у випадку вже збудованої споруди.

У повітря приміщень радон потрапляє через підлогу, тріщини у бетонній підлозі і стінах, через дренаж підлоги, водостоки, стики, тріщини або пори в стінах з порожнистих блоків. Заходами захисту мешканців будинків від радону є надійна ізоляція можливих джерел забруднення, оклеювання стін шпалерами, регулярне наскрізне провітрювання кімнат, особливо взимку, коли вікна закриті з метою збереження тепла. Але активність радону в більшості випадків залежить від інженерно-планувального рішення будинку – ступеня герметизації простору під підлогою і долівкою, типу опалювальної системи тощо.

Відкриття радону і виявлення значних його концентрацій у природних водах дозволило медикам підвести наукову базу під забезпечення цілющої дії водних бальнеологічних процедур. Виявилось, що прийняття ванн у воді, насиченій радоном, чинить благотворний вплив на пацієнтів із захворюваннями опорно-рухового апарату, серцево-судинними, гінекологічними, урологічними, нервовими хворобами. Розраховано, що ризики від опромінення радоном під час проведення процедури є зневажливо малі у порівнянні з користю від його використання. В Україні найбільш відомий завдяки унікальним радоновим родовищам є курорт Хмільник.