Туберкульоз – тяжке інфекційне захворювання, яке без лікування загрожує смертю. Воно передається повітряно-крапельним шляхом. Головною ознакою слугує кашель, який більше 3 тижнів непокоїть людину. Іншими поширеними скаргами є: підвищена температура тіла та зменшення ваги. Туберкульоз виліковний при умові проходження своєчасного обстеження та в повній мірі здійсненого лікування, яке в нашій країні є цілком безкоштовним.
Погіршення епідемічної ситуації в Україні почало відмічатись з 1991 року. Причинами стали соціально–економічні труднощі, посилення міграції, зростання кількості хворих на алкоголізм, наркоманію та імунодефіцит. Протягом останніх 15 років рівень захворюваності в Україні збільшився  в 2,5 рази. Щорічно більше 10 тис. людей вмирають від цієї хвороби. Найбільш високі показники захворюваності реєструються в південно–східних регіонах країни. В значній мірі причиною  поширення туберкульозу є неефективність роботи програм боротьби з туберкульозом, суттєве згортання протитуберкульозних закладів. Річні медико-економічні збитки від туберкульозу в країні становлять півтора мільярда гривень.
Туберкульоз відомий під назвою сухоти (рос. чахотка) протягом віків. До середини 19 сторіччя його вважали спадковим захворюванням. У 1882 році Роберт Кох відкрив бактерію, яка викликає туберкульоз. Ліки від хвороби винайшли тільки в 20 сторіччі: у 1943 році — стрептоміцин, у 1952 — ізоніазид, ще через 5 років — ріфампіцин. Незважаючи на наявність ліків, хворобу все ще не вдається приборкати. Більше того, у 1993 р. ВООЗ проголосила епідемію туберкульозу глобальною небезпекою.  Це єдиний прецедент оголошення за ініціативи цієї організації надзвичайного стану в світі  і він діє донині. В минулому році в Давосі проголошено Глобальний план «Зупинити туберкульоз», розрахований до 2015 року. Він передбачає розширення доступу населення світу до програм боротьби з туберкульозом, прискорення досліджень в галузі розробки нових засобів подолання хвороби. Проблема полягає в своєчасному виявленні хвороби, доведенні розпочатого лікування до повного одужання. Хворий в активній фазі хвороби може заразити в середньому 10-15 людей на рік. В разі перерваного лікування формуються стійкі (резистентні) до фармакологічних засобів форми хвороби. За оцінками ВООЗ, найбільш високі показники поширеності стійких до ліків форм хвороби спостерігаються в Китаї та пострадянських країнах. Останні повідомлення з сайту ВООЗ (www.who.int) відмічають успіхи в подоланні туберкульозу в Орловській області Росії.
Туберкульоз — це інфекційна хвороба, яку викликає мікобактерія туберкульозу. Хвороба може вражати різні органи та системи людини. Розповсюджується туберкульоз хворими з найбільш поширеною, легеневою формою туберкульозу. Коли ці пацієнти кашляють, чхають або розмовляють, крихітні краплини, що містять мікобактерії, потрапляють у повітря. Оточуючі можуть заразитися, вдихаючи це повітря. Найменші частинки розміром від 1 до 5 мкм залишаються у повітрі у зваженому стані протягом кількох годин і можуть сягати альвеол, де і розмножуються. З кровотоком бактерії розповсюджується в організмі, обираючи, головним чином, легені, кістки, нирки, центральну нервову систему. Імунна система людини протягом 2–10 тижнів втручається в процес та зупиняє розмноження і подальше розповсюдження бактерій. Інфіковані люди не заразні для інших людей. Інфікування людини не означає захворювання на туберкульоз. Третина людей в світі інфіковані мікобактерією туберкульозу, в деяких країнах до 80% населення інфіковані.
У більшості людей, інфікованих туберкульозом, хвороба ніколи не проявляється. Якщо імунна система людини не в змозі зупинити інфекцію, у приблизно десятої частини заражених людей інфекція прогресує і розвивається захворювання. Бактерії швидко розмножуються і через лімфатичні судини і залози потрапляють в кров, ушкоджуючи тканини-мішені.
Деякі стани сприяють підвищенню ризику розвитку туберкульозу. Це інфікування вірусом імунодефіциту, вживання наркотиків, недавня туберкульозна інфекція, цукровий діабет, виразкова хвороба шлунку та 12-палої кишки, лікування гормонами, тяжкі захворювання нирок. Майже всі пацієнти з вперше виявленим туберкульозом можуть бути вилікувані. Правильне лікування є найважливішою мірою профілактики. Воно швидко робить заразних хворих незаразними та затримує розповсюдження інфекції в суспільстві. Порушення режиму лікування може призвести до смерті хворого, розвитку стійких до ліків штамів бактерій, продовження бактеріовиділення.
Протягом 2006 року в Києві виявлено 1403 нових випадки захворювання, з них 23 — у дітей. 809 хворих були бактеріовиділювачами, у 110 — туберкульозна інфекція поєднана з ВІЛ. Померло від туберкульозу за рік 304 людини. Від загальної кількості вперше виявлених хворих кількість осіб без постійного місця проживання склала 11,3%. В порівнянні з 2005 роком захворюваність зросла на 13,3%  і склала 52,0 на 100 тис. населення. За критеріями ВООЗ, такі показники (вищі за 30) відповідають високому рівню захворюваності. В деяких  африканських країнах показник сягає 300,0, в Японії він становить всього 10,0.
Зараження найчастіше відбувається під час спілкування з людиною, яка має відкриту форму захворювання, при вдиханні мікобактерій туберкульозу з дрібними краплями мокроти та слини. Збудник потрапляє в організм з пилом, через предмети вжитку, посуд та постіль, папери, недопалки хворого та ін. Зараження може відбуватись також при вживанні продуктів від хворої на туберкульоз худоби. Мікобактерії, що знаходяться в закритому, погано провітрюваному приміщенні, можуть тривалий час зберігати життєздатність, сприяти початку інфекційного процесу. В навколишньому середовищі, під впливом ультрафіолетових променів сонячного світла збудник швидко гине. 
Населення в цілому і, особливо, члени сімей хворих людей повинні знати про існуючі ризики. Діти, підлітки та дорослі, які перебувають у контакті з хворим, страждають на туберкульоз частіше, ніж інші. В профілактиці велику роль відіграє підтримання чистоти приміщень, достатнє провітрювання та інсоляція.
Попередження саморуйнуючої поведінки молоді, пропаганда різних технологій підвищення рівня здоров’я повинні стати повсякденною практикою лікарів, вчителів, соціальних працівників, журналістів і доповнювати ефективні суспільні соціально-економічні заходи (такі, наприклад, як створення гідних умов життя для тих, хто проживає в скрутних житлових умовах або зовсім не має житла, звільняється з ув’язнення).
У відповідності з цілями ВООЗ на глобальному рівні, мають бути виявлені 70 % і вилікувані 85 %  хворих на туберкульоз для досягнення вже в 2010р. значного зниження розповсюдженості хвороби та пов’язаної з нею смертності. У зв’язку з цим головним завданням стає покращення виявлення хворих серед населення. У дорослих воно можливе при своєчасному флюорографічному обстеженні, аналізі мокроти на наявність збудника, у дітей – за допомогою туберкулінової діагностики (проби Манту). Необхідно негайно звертатись до лікаря, якщо людину протягом більше 3 тижнів непокоїть постійний кашель, підвищена температура тіла та пітливість уночі.
Необхідно пам’ятати, що туберкульоз можливо вилікувати, якщо своєчасно діагностувати хворобу та дотримуватись усіх  вимог лікування.