Токсоплазмоз — небезпечна інфекційна хвороба людини і тварин, збудниками якої є найпростіші мікроорганізми, що називаються токсоплазмами. Це внутрішньоклітинні паразити довжиною 4-7 мкм зі складним циклом розвитку. З фекаліями тварин токсоплазми потрапляють в грунт, де довго зберігаються. Хвороба відноситься до групи інфекцій TORCH-комплексу, які представляють особливу небезпеку для вагітних жінок, можуть призвести до  формування вроджених вад розвитку у дитини, загибелі плода та новонародженого. З появою ВІЛ-інфекції токсоплазмоз став цікавити лікарів як ВІЛ-асоційована інфекція.

Хвороба досить поширена, має переважно хронічний перебіг з ознаками ураження нервової системи, серця, скелетних м’язів, органу зору людини; поділяється на вроджену та набуту. Вже майже 50 років токсоплазмоз входить в перелік, складений експертами ВООЗ, найбільш небезпечних для здоров’я людини зоонозних інфекційних хвороб. Зустрічається патологія на всіх континентах, незалежно від кліматогеографічних умов. Широка розповсюдженість обумовлена здатністю збудника вражати більше 300 видів свійських та диких тварин.

На сьогодні відомі 4 способи інфікування людей токсоплазмами:

— аліментарний – при вживанні в їжу недостатньо термічно обробленого м’яса, молока, сирих овочів та фруктів; збудник потрапляє в організм з брудними руками,  забрудненою їжею, водою;

— через шкіру – при контакті рук із м’ясом, через пошкоджену шкіру при обробці тваринницької сировини;

— через плаценту – шлях визначає розвиток вродженого токсоплазмозу у випадку первинного зараження жінки незадовго (за 1-3 місяці) до вагітності або безпосередньо під час поточної вагітності;

— парентеральний шлях можливий при переливанні інфікованої крові або пересадці органів.

В організмі людини, ссавців, птахів токсоплазми розвиваються виключно нестатевим шляхом. Розмножуючись всередині клітин, токсоплазми виснажують їх резерви, що призводить до загибелі і руйнування клітин. Вивільнення молодих паразитів створює передумови до зараження все нових клітин і розповсюдженню током лімфи по всьому організму. До теперішнього моменту в Україні, незважаючи на обов’язкову реєстрацію хворих на токсоплазмоз, немає достовірної інформації про співвідношення інфікованих і хворих, як дорослих, так і дітей різних вікових груп.

Серйозну небезпеку становить первинне зараження жінки під час вагітності. Хвороба протягом першої третини вагітності може викликати самовільний аборт, передчасні пологи, мертвонародження. Якщо інфікування відбувається в другому триместрі, дві третини новонароджених мають клінічні прояви вродженого токсоплазмозу, решта – залишаються безсимптомними носіями. При зараженні в останню третину вагітності у дітей, що народжуються, розвиваються різні хворобливі явища. Найчастіше уражується центральна нервова система, формуються вади розвитку, затримується фізичний і розумовий розвиток.

Вірогідність інфікування плода збільшується при:

— тривалому використанні гормональної контрацепції у репродуктивному віці;

— наявності супровідної екстрагенітальної патології вагітної;

— гормональному та хірургічному лікуванні невиношування вагітності;

— використанні діагностичних методів визначення внутрішньоутробного стану плода з проникненням в матку, які підвищують ризик інфікування плода.

            Більша частина дітей з клінічно вираженим вродженим токсоплазмозом гинуть на першому році життя, а ті, що вижили, стають інвалідами. Хронічна форма вродженого токсоплазмозу проявляється у формі судом епілептичної природи, слабоумства, ендокринних порушень. Ушкодження центральної нервової системи, органу зору, слухового аналізатору можуть проявлятись  через багато років після народження. Імунодефіцити паразитарного ґенезу знижують ефективність планової вакцинопрофілактики.

Захворювання людини на токсоплазмоз характеризується поступовим початком, нагадує за перебігом простудне захворювання. Інкубаційний період триває від 3 — 9 днів до кількох тижнів. Спостерігається загальна слабкість, втомлюваність, озноб, підвищення температури. Через якийсь час настає множинне збільшення лімфатичних вузлів.

Рання діагностика токсоплазмозу має велике практичне значення. Сучасні методи комплексного лікування дозволяють повністю відновити працездатність у більшості пацієнтів вже після першого курсу терапії.

Показаннями для обстеження на токсоплазмоз є:

— вагітність, підозра на вроджений токсоплазмоз (перше обстеження краще проводити на етапі планування сім’ї);

— невиношування вагітності, безпліддя;

— тривале, більше 3 тижнів підвищення температури тіла до субфебрильних значень нез’ясованої природи;

— збільшення периферичних лімфатичних вузлів (шийних, потиличних, пахвових, ліктьових), якщо для цього немає інших причин;

— повільно прогресуюча нейроінфекція у поєднанні із запаленням лімфатичних вузлів, збільшенням печінки, селезінки, приєднанням на третьому тижні захворювання ураження органу зору або міокардиту;

— ураження ока у поєднанні з субфебрильною температурою тіла, збільшенням лімфатичних вузлів, болем у м’язах, суглобах.

            Лікування спрямоване на припинення розмноження токсоплазм, переведення інфекції в латентну фазу і здійснення контролю імунної системи людини для недопущення активізації інфекції. Головний критерій ефективності лікування – ліквідація клінічних проявів, що погіршують якість життя людини.

Профілактика найбільш важлива при вагітності, особливо для жінок, які раніше не зустрічались зі збудником і не мають до нього імунітету. Це надзвичайно важлива в акушерській практиці патологія. Специфічна профілактика більшості паразитарних захворювань на сьогодні не розроблена.

Для попередження хвороби необхідні елементарні заходи гігієни: ретельне миття рук, овочів та фруктів, предметів, що були використані при приготуванні м’яса та м’ясних страв; вживання в їжу добре просмаженого м’яса, пастеризованого молока та продуктів з нього; використання гумових рукавиць при садових роботах та догляді за домашніми тваринами, особливо кішками, тому що з ними у людини найбільш тісний контакт і вони можуть бути носіями інфекції. Необхідно прикривати дитячі пісочниці, щоб уникнути потрапляння до них бруду.