Профілактика інфекційних хвороб методом імунізації сприяє попередженню мільйонів випадків смерті і, все-таки, громадська занепокоєність і побоювання, пов’язані з вакцинами та зневага до науково обґрунтованих даних та світового досвіду, перешкоджають проведенню в Україні програм імунізації в повному обсязі. Для більшості дітей в розвинутих країнах імунізація проти більше ніж 20 інфекційних хвороб є однією з форм охорони здоров’я і сприймається як належне. При цьому продовжується розробка нових вакцин. На стадіях експериментальної розробки і клінічних випробувань знаходяться вакцини, спрямовані на профілактику понад 60 видів інфекційних хвороб. Розширена програма імунізації ВООЗ розпочалась у 1974 році і довела свою ефективність. Особливу увагу приділено заходам по боротьбі з поліомієлітом, кором і правцем новонароджених. У 1980 році повідомлено про подолання віспи в усьому світі. Зараз у більшості країн рівень охоплення дітей у віці до двох років вакцинальним комплексом проти дифтерії, правця, поліомієліту, кору, краснухи і паротиту наближається до 100%. Але не скрізь приділяється належна увага імунізації дорослих, а саме ця група населення стає найбільш вразливою і може бути причиною епідемічних спалахів. Графіки і політика кожної країни в сфері вакцинації залежать від існуючої системи охорони здоров’я, епідемічних особливостей хвороб, але на даний час розглядається можливість впровадження єдиної гнучкої схеми вакцинації. Однією з найбільш загрозливих інфекційних хвороб є дифтерія. В усіх країнах Євросоюзу діти отримують щонайменше три дози дифтерійного анатоксину протягом перших двох років життя, додаткову імунізацію – через рік після третього щеплення (в Україні в 18 місяців), потім приблизно кожні п’ять років (в Україні в 6, 14, 18 років). Перша ревакцинація дорослих здійснюється через 5 років, потім через кожні 10 років. В місті Києві за весь період незалежності країни захворіло 4093 особи, з них 407 дітей, 1796 осіб не були щеплені проти дифтерії. Зареєстровано 67 летальних випадків (61 особа не була щеплена, інші – щеплені з порушеннями). Слід відмітити, що вакциновані особи, якщо і хворіють, переносять захворювання легше, без тяжких ускладнень. Вакцинація маленьких дітей проти дифтерії та правця завжди проводиться в комбінації. В країнах Європи первинна імунізація  складається головним чином з 4-х доз правцевого анатоксину, які вводяться протягом перших 2 років життя дитини. В Україні схема як для дітей, так і для дорослого населення аналогічна щепленням проти дифтерії. На теперішній час у всіх країнах ЄС і в Україні для профілактики кашлюку застосовують декілька введень вакцини, яка за своєю якістю дозволяє уникнути загальних поствакцинальних реакцій. Незважаючи на сертифікацію ВООЗ Європейського регіону, як території, вільної від поліомієліту, щеплення проти поліомієліту є обов’язковими в усіх країнах ЄС. В Україні перша доза вводиться у 3 місяці, потім у 4 місяці, інші щеплення проводяться у 6 та 14 років. Подолання кору, краснухи залишається однією з найважливіших проблем охорони здоров’я України. Взимку 2006 року захворіли на кір  більше 46 тис. людей, з яких 90% — дорослі, переважно студенти. Випадки кору в Україні склали 83% всіх випадків захворювання в Європейському регіоні. В усіх країнах ЄС проводять імунізацію проти кору, краснухи та паротиту протягом другого року життя дитини, а потім в різному віці (в Україні у 12 місяців та 6 років), використовуючи тривалентну вакцину. В нашій країні дівчата, які не отримали два щеплення проти кору, паротиту та краснухи, у віці 15 років щеплюються проти краснухи, щоб створити захист майбутньої дитини при настанні можливої вагітності, хлопці у цьому ж віці – проти епідемічного паротиту, адже ускладнення цієї хвороби можуть ушкодити чоловіче репродуктивне здоров’я. В Данії та в Україні також передбачена вакцинація жінок старше 18 років, що не мають імунітету до краснухи. Починаючи з 2000 року, успішні кампанії додаткової імунізації проти кору були проведені на Кіпрі, в Італії, Франції, Албанії, Киргизстані, Таджикистані, Казахстані, Азербайджані, Вірменії, Туреччині. Оголосили про проведення додаткової імунізації проти кору, краснухи та паротиту Швейцарія та Великобританія. У більшості Європейських країн медичні працівники розглядаються як група високого ризику щодо захворюваності на вірусний гепатит В, тому в Україні щеплюються медпрацівники, що контактують з кров’ю. Вакцина від гепатиту В регулярно вводиться дітям в 147 із 192 країн-членів ВООЗ. В нашій країні новонароджені одержують щеплення проти гепатиту В у перші 24 години життя, далі через місяць та через 6 місяців. Імунізація проти гемофільної (Hib-інфекції) спершу проводилась лише у Фінляндії, як пілотний проект. В інших країнах розпочали проводити специфічну профілактику проти цієї інфекції після появи на ринку доступної за ціною вакцини. На сьогодні вакцина включена в усі національні календарі країн ЄС. В Україні перше щеплення починають у три місяці, потім 4, 5 та 18 місяців. Зважаючи на низький рівень захворюваності на туберкульоз, Австрія, Бельгія, Данія, Італія, Німеччина, Іспанія, Нідерланди, Швеція відмовились від вакцинації БЦЖ. В інших країнах застосовуються різні схеми вакцинації та ревакцинації. В Україні її проводять новонародженим на 3-7 день, першу ревакцинацію – в 7 років, другу – у 14 років. Аналіз випадків смерті дітей від туберкульозу в Україні показав, що у 96 % померлих дітей був відсутній знак БЦЖ. Повідомлення включає інформацію ВООЗ, Київської міської СЕС МОЗ України.