30 листопада 2005 року у Верховній Раді України зареєстрований проект Закону України «Про попередження станів і захворювань, спричинених йодною недостатністю».
П’ятдесят восьма сесія Всесвітньої Асамблеї охорони здоров’я у травні 2005 року розглянула становище в світі з вживанням йодованої солі та дійшла висновку, що загальна йодизація солі є найбільш ефективним, з точки зору витрат, заходом втручання, який сприяє економічному та соціальному зростанню.  Незважаючи на всі зусилля Всесвітньої організації охорони здоров’я і значний прогрес, третина населення світу досі не отримує необхідної кількості йоду з їжею.
В Україні також спостерігається значне підвищення захворюваності щитоподібноїної залози, яке пов’язано з недостатністю йоду в раціоні харчування. Щитоподібна залоза дітей і підлітків є найбільш чутливою до нестачі йоду в їжі, радіаційного впливу та інших зовнішніх та внутрішніх факторів. Йод надходить в щитоподібну залозу з продуктами харчування, входить до складу гормону залози – тироксину, який впливає на всі органи і системи організму.
Знижений вміст йоду виявлений у ґрунтових водах Західної України та північних областей Поліської зони України. В Північних регіонах України, які зазнали найбільшого впливу факторів Чорнобильської аварії, дія радіоактивного йоду на щитоподібну залозу мала місце на тлі йододефіциту в навколишньому середовищі. В цих умовах особливо високий кругообіг йоду і досі спостерігається в щитоподібній залозі дітей. Київська область та місто Київ також входять до складу територій, ендемічних з імовірного розвитку зоба.
Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України, Науковий Центр радіаційної медицини АМН України вивчають розповсюдженість тиреоїдної патології в Україні. Загалом з використанням  критеріїв Всесвітньої Організації охорони здоров’я обстежено близько 8 тис. дітей кількох десятків населених пунктів, в тому числі Києва. Розповсюдженість зобу серед дітей за даними ехографічних (ультразвукових) досліджень сягає 16,1-22,8 тис. на 100 тис. дитячого населення. Виявлений середній та слабкий йодний дефіцит узгоджується з частотою дифузного зобу, що вказує на необхідність проведення йодної профілактики.
В Києві співробітниками відділу епідеміології ендокринних захворювань Інституту ендокринології під керівництвом доктора медичних наук Кравченка В.І. обстежено 576 школярів  віком від 7 до 17 років. Ступінь йодної недостатності визначали за рівнем екскреції йоду з сечею – найбільш надійного критерію забезпеченості організму мікроелементом. Розміри щитоподібної залози визначали ехографічним методом.  Нормальна екскреція йоду спостерігалась тільки у 34% обстежених київських дітей. У третини дітей (у 39,5% дівчаток та 21% хлопчиків) виявлено збільшення щитоподібної залози. Отримані дані свідчать про помірний та слабкий ступінь йодної недостатності у значної кількості обстежених дітей. В структурі інвалідності дітей до 16 років в м. Києві у 2004 р. хвороби ендокринної системи взагалі складали 7,1%, займали п’яте рангове місце.
Дорослі люди також потерпають від йододефіциту: тільки за п’ять останніх років розповсюдженість тиреоїдитів серед дорослого населення  в м. Києві зросла більше, ніж в два рази. Небезпеку становить дефіцит йоду в організмі вагітних, що є причиною кретинізму у дітей, народження немовлят з низькою масою тіла, нейросенсорною глухотою, косоокістю, спастичними паралічами, а також мертвонароджень, самовільних викиднів. Нестача йоду в організмі впливає на розумову здатність дітей старшого віку, дорослих, обумовлює безпліддя і через 2-3 покоління, якщо не будуть вжиті адекватні заходи, загрожує спричинити інтелектуальний занепад нації.
Останнім часом, в зв’язку із збільшенням споживання населенням йодованих продуктів, ситуація в м. Києві поліпшується, але без запровадження масової йодної профілактики шляхом йодування харчової солі проблему не вирішити. Населення взагалі і кожна сім’я повинні усвідомити, що вживання йодованої солі може попередити розвиток захворювань щитоподібної залози, позбавити дітей в майбутньому проблем, пов’язаних з дефіцитом йоду в організмі.
На думку провідних вчених масова йодопрофілактика в змозі знизити захворюваність на рак щитоподібної залози в 3 рази,  скоротити кількість дітей  з хронічними захворюваннями на 30%, дітей дошкільного віку з дисгармонійним фізичним розвитком — на 10-20%, дітей з ризиком асоціальних форм поведінки — на 15%, дітей, які не засвоюють учбову програму — на 20 – 25%.
В Радянській Україні майже 50 років застосовувалася така схема профілактики, як вживання населенням йодованої кухонної солі з вмістом йоду від 20 до 40 мг на кг солі. Розпад СРСР і наступні політичні і економічні катаклізми зашкодили виконанню профілактичних заходів в цьому напрямку, звели нанівець вже досягнуте. Йодування солі на солепідприємствах почали здійснювати з порушенням технологічних вимог, примітивно. А згодом його й зовсім припинили через гостру нестачу йодистих препаратів. Рівень йодзалежних захворювань значно підвищився після аварії на ЧАЕС та в зв’язку з припиненням йодопрофілактики.
Рішення про проведення масової  йодної профілактики методом йодуванням харчової солі прийнято  Головною державною санепідслужбою України ще в травні 2001 р. Таке рішення відповідає  резолюції Всесвітньої асамблеї ВООЗ та Всесвітньої зустрічі у верхах (1990 рік) щодо подолання йодної недостатності до кінця другого тисячоліття. Норма вживання дорослою людиною, визначена ВООЗ, складає 150 мкг/добу. Сучасна норма вмісту йоду в солі складає 25 мг на кілограм солі.
Переважна більшість держав світу вже прийняла програми, за якими вся сіль, що виробляється або імпортується, має бути йодованою. Україна не є винятком, здійснюючи крок до подолання йодної недостатності у населення. Успіхи України по ліквідації ендемічного зобу в 60-і роки доводять можливість позитивного вирішення проблеми.