Двадцять дев’ята річниця трагедії на Чорнобильській атомній станції

Двадцять дев’ять років тому Чорнобильська аварія, найбільш серйозна техногенна катастрофа в історії цивільної ядерної енергетики, вразила саме серце Європи, викликала тривогу на всьому континенті у зв’язку з її медико-санітарними, екологічними та соціальними наслідками.

Масштаби наслідків аварії, особливо вплив на здоров’я людей, стали предметом дебатів і суперечливих точок зору серед вчених і керівників різного рівня.

Невизначеність, яка оточувала питання медико-санітарних наслідків, внесла свою долю у тривожні настрої серед потерпілих людей, породила відчуття безнадії щодо небезпеки радіації для здоров’я, яка розглядалась як неконтрольована загроза для нинішнього і майбутніх поколінь. В багатьох випадках на Чорнобиль списували цілий ряд проблем, корені яких насправді крились в складних політичних, економічних і соціальних перехідних процесах в потерпілих країнах.

ВООЗ у співпраці з партнерами на національному і міжнародному рівні виконала величезну роботу з метою відбудови міцної доказової бази медико-санітарних наслідків аварії. Дана всебічна оцінка наукових доказів, отриманих в результаті  національних і міжнародних досліджень, що дозволяє об’єктивно оцінити ситуацію.

В найбільш постраждалих країнах серед осіб, які в квітні 1986 року були дітьми і підлітками, на сьогодні виявлено більше 6 тис. випадків раку щитоподібної залози. Серед тих, хто отримав опромінення у 1986 році, можуть виникнути нові випадки раку в майбутні десятиріччя, проте масштаби ризику і число випадків не піддаються точному визначенню.

Деякі з можливих тяжких наслідків аварії безумовно були пом’якшені завдяки негайним діям ліквідаторів, екстреної евакуації населення уражених районів і масового призначення препаратів йоду для внутрішнього прийому, що на ряді територій дозволило значно знизити рівні поглинання організмом радіоактивного йоду.

Тисячі випадків онкологічних захворювань і смертей – це неприйнятна ціна, яку суспільство вимушено платити в результаті аварії. Але окрім захворюваності і смертності, найбільшим ефектом в плані кількості постраждалих стало порушення психічного здоров’я людей. В постраждалих групах населення рівень тривоги вдвічі вищий, ніж в контрольних групах, у них в 3-4 рази вище ризик виникнення множинних нез’ясованих соматичних симптомів і суб’єктивно поганого здоров’я, ніж в незачеплених аварією контрольних групах. Такі психосоціальні наслідки виявились достатньо неочікуваними. Вони показали важливість управління медико-санітарними ризиками в якості інструмента попередження панічних настроїв в суспільстві, необхідності своєчасного інформування людей, прозорості і підконтрольності результатів досліджень.

Серед дорослого населення радіоактивно забруднених територій (райони радіоекологічного контролю) поширеність хвороб зросла в 2,1 рази, первинна захворюваність – в 1,6  рази. Виявлено залежність зростання захворюваності від дози опромінення щитоподібної залози. Захворювання системи кровообігу в потерпілих, як і в непотерпілих від радіації осіб, займають перше місце в загальній структурі усіх виявлених хвороб. У порівнянні з першими післяаварійними роками на 26,7% збільшилася частота комбінованої патології серця (гіпертонічної хвороби та ішемічної хвороби серця), на 19,1% – ускладнення її серцевою недостатністю

Десятки років після аварії українська держава надає постраждалим громадянам сприятливі умови для досягнення гідних умов життя, здоров’я і благополуччя. 28 лютого 1991 року був прийнятий Закон України №796-XІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Ним була визнана відповідальність держави перед громадянами за шкоду, завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлені пільги і матеріальні компенсації.

Медичні потреби постраждалого населення в місті Києві задовольняються повністю. На 1 січня 2015 року на обліку в Київському міському центрі радіаційного захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи знаходиться  50787 постраждалих осіб, з них 42854 — дорослих та 7933 дитини. 73 лікаря, які в амбулаторно-поліклінічних закладах відповідають за медичне забезпечення, працюють в постійному контакті з дільничними терапевтами і педіатрами, сімейними лікарями, держадміністраціями, громадськими організаціями.

Медична допомога населенню м. Києва, яке постраждало від наслідків аварії на ЧАЕС є одним із пріоритетних напрямків роботи Департаменту охорони здоров’я.

 

Використано доповідь експертної групи «Здоров’я» Чорнобильського форуму ООН, презентацію доповіді «Медичні наслідки Чорнобильської катастрофи» доцента НМУ імені О.О.Богомольця, професора Приступюка О.М., матеріали Київського міського центру радіаційного захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.