Профілактика ВІЛ/СНІДу в Києві

На минулорічній шістнадцятій Міжнародній конференції зі СНІДу в Торонто вперше були розглянуті різноманітні заходи профілактики захворювання з точки зору їх ефективності, зроблені висновки щодо необхідності першочергових дій для призупинення епідемії. Висновки базувались на результатах більш ніж 80 досліджень, проведених в різних країнах та в різних умовах. Зважаючи на те, що 40% всіх ВІЛ-інфікованих дорослих людей в світі складає молодь у віці 15-24 роки, головні сили профілактики рекомендовано спрямовувати на молодих людей.
9 березня 2006 р. рішенням сесії Київради №161/3252 затверджена Міська міжгалузева комплексна Програма по запобіганню поширення ВІЛ-інфекції в м. Києві, забезпеченню допомоги та лікування людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, розрахована на 2006 – 2008 роки, створена відповідна Міська координаційна рада Київської міської державної адміністрації. Очолює її заступник мера Кільчицька І.Р. Міська Програма врахувала міжнародний досвід профілактичної роботи та місцеві особливості епідемії. Налагоджена серйозна освітня, профілактична робота, яка здійснюється у співдружності медиків, освітян, соціальних працівників, представників багатьох громадських організацій. Створені умови для надання психологічних, соціальних, юридичних, медичних та консультаційних послуг з метою зменшення ризику уразливості до інфікування ВІЛ та недопущення дискримінації ВІЛ-інфікованих.
На кінець 2006 року у місті Києві було офіційно зареєстровано та перебуває на обліку 4426 ВІЛ-інфікованих осіб, в тому числі 341 хворих на СНІД (починаючи з 1987 року, у 560 осіб хвороба досягла кінцевої стадії – СНІДу). Серед зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції 447 випадків припадає на дітей до 18 років (в тому числі 297 дітей з невизначеним ВІЛ-статусом, народжених ВІЛ-інфікованими матерями). Поширеність ВІЛ-інфекції серед мешканців Києва становить 164,3 на 100 тис. населення, СНІДу — 12,7 на 100 тис. населення. Показники з кожним роком неухильно і різко зростають.
 Киянам забезпечена можливість добровільного безоплатного тестування на ВІЛ-інфекцію. Минулого року проведено 166 тисяч досліджень на наявність антитіл до ВІЛ.
 До діючих кабінетів довіри звернулись 17872 киян, що на 22% більше, ніж у 2005 році та вдвічі більше, ніж у 2004 році. Обстежено на ВІЛ 10474 особи, з них ВІЛ–позитивними виявились 1377 осіб (13,1%). Наведені дані свідчать про постійне зростання серед населення попиту на консультативно-діагностичні послуги з питань ВІЛ/СНІДу, підвищення рівню толерантності до проблеми. Турботливе ставлення до відвідувачів психологів та медичних працівників кабінетів довіри, їх високий професійний рівень значно сприяли таким позитивним змінам.
Чверть обстежених у кабінетах довіри людей звернулись з підозрою на ВІЛ-інфікованість з-за численних незахищених сексуальних контактів, 17% — споживали наркотики ін’єкційним шляхом, тобто майже половина осіб мали ризиковану щодо зараження поведінку. Домінуючим шляхом інфікування залишається парентеральний шлях при вживанні наркотиків. Зараження зумовлене спільним використанням шприців, голок та обладнання для приготування наркотиків. Загрозливим є стрімке поширення інфекції статевим шляхом, який особливо має значення для молодих жінок. З 1997 року їх частка серед всіх інфікованих зросла з 16% до 46%, а відповідно зростає ризик інфікування народжених ними дітей.
Спеціалізована медична допомога ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД надається Міським Центром профілактики та боротьби зі СНІДом, який розміщується на базі міської клінічній лікарні № 5. 10 березня 2006 року заклад урочисто відкритий після реконструкції. До його складу входить амбулаторно-поліклінічне відділення на 180 відвідувань за зміну, стаціонар на 45 ліжок з палатою інтенсивної терапії та операційною. Центр оснащений сучасним лабораторно-діагностичним обладнанням, має три кабінети довіри, лабораторію. Головна причина летальності – пізнє звернення хворих по медичну допомогу. Кожен другий пацієнт госпіталізується в стаціонар вже в термінальній стадії, у кожного шостого пацієнта діагностується туберкульоз різної локалізації. Суттєве покращення доступу хворих до антиретровірусної терапії та препаратів для лікування опортуністичних інфекцій дає змогу запобігти смерті більшості хворих.
Надання спеціалізованої допомоги ВІЛ-інфікованим вагітним жінкам та народженим ними дітям здійснюється згідно Програми попередження передачі ВІЛ від матері до дитини. В Центрі створено всі умови для консультування вагітних, надання допомоги та взаємодопомоги. У 2006 році на обліку знаходилось 249 ВІЛ-інфікованих жінок, з них 194 – народили дитину. У 20 випадках з метою зменшення ризику інфікування дитини виконано кесарський розтин. Всі жінки, які народили, отримали курс профілактики антиретровірусними препаратами.
Центром СНІДу за участю громадських організацій хворим на СНІД надається позалікарняна допомога, здійснюється догляд за важкохворими в стаціонарі та на дому. Члени сімей мають змогу отримати необхідну психологічну та соціальну допомогу.
Обстеження на ВІЛ-інфікованість в Києві здійснюють:
1. Жіночі консультації
2. Міська клінічна лікарня № 5, Міський Центр профілактики та боротьби зі СНІДом, вул. Відпочинку, 11, тел. 409–20–80, вул. Трьохсвятительська, 7, тел. 279-48-38
3. Київська міська санепідстанція, вул. Естонська, 3, тел. 400–80–07
4. Міська шкірно-венерологічна лікарня, вул. Богатирська, 32, тел. 413-58-50
Що потрібно знати про ВІЛ-інфекцію/СНІД
Нагадаємо, що вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) відомий з 1981р. В 1986р.  було офіційно визнано, що цей вірус викликає розвиток синдрому набутого імунодефіциту людини (СНІД). Вірус ВІЛ  відноситься до сімейства ретровірусів («повільних» вірусів). Основна їх властивість  — уповільнений темп розмноження, що призводить до маскування в організмі людей. Внаслідок цього інкубаційний період (з моменту проникнення ВІЛ до появи клінічних ознак хвороби) коливається в межах від декількох місяців до 10 років.
ВІЛ добре пристосований до існування в організмі людини, але швидко гине під впливом дії факторів навколишнього середовища. В крові людини вірус проникає в білі кров’яні клітини — Т-лімфоцити, які повинні були б захищати власника, однак, підкорені генетичній програмі вірусу, починають його відтворювати, внаслідок чого гинуть самі. При значному зниженні кількості Т-лімфоцитів у людини розвивається СНІД — імунна система припиняє боротьбу з інфекціями.
Причинами  розповсюдження ВІЛ в Україні є:
1. Значне зростання кількості осіб, що вживають наркотичні речовини ін’єкційним шляхом;
2. Особливості ін’єкційного споживання, а саме: практика використання спільних шприців та ємкостей для їх промивання, придбання наркотиків, розфасованих безпосередньо в шприци, які вже багаторазово використовувались, технологія виготовлення наркотику з макової соломки, яка передбачає додавання в готовий його розчин свіжої крові з метою очистки.
3. Ситуація з захворюваннями, що передаються статевим шляхом вкрай несприятлива і вказує на можливість розповсюдження ВІЛ через сексуальні контакти людей, які не відносяться до загальновідомих груп ризику.
 Пам’ятайте: вірус імунодефіциту передається від ВІЛ-інфікованої людини через кров та препарати, виготовлені з неї; сперму та вагінальні виділення, грудне молоко ВІЛ-інфікованої матері-породіллі, органи та тканини в разі їх трансплантації. Передача вірусу може мати місце при гетеро- та гомосексуальних статевих стосунках, переливанні крові та інших втручаннях, пов’язаних з пошкодженням цілісності шкіри та слизових оболонок, пологах у хворої на СНІД чи ВІЛ-інфікованої матері.
 Захистом від інфекції є використання презервативів, тестування донорської крові, відмова від грудного вигодовування ВІЛ-інфікованими матерями, використання загальних запобіжних заходів при проведенні медичних процедур.